11.01.2017 15:27
для всіх
405
    
  7 | 7  
 © Анна Ольтенберг

Крик розуму

Крик розуму
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками...
Ліна Костенко

Я, мабуть, була надто доброю, 

З душею відкритою йшла.

І кожен, хто мимо проходив, 

Встромляв в мою душу ножа.


Добра цьому світу не треба.

Тут кожен тобі вже не друг.

Повіриш – обдуриш себе, 

А вслід ще й поллється бруд.


Мені, мабуть, бракне розуму,

Що всім я даю другий шанс.

А потім те саме проходжу –

З-під ребер виймаю ножа.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.01.2017 10:01  Тетяна Белімова => © 

Сумні роздуми, але такі щирі й відверті... Неможливо пройти повз такий твір.
Нехай Ваша ЛГ ні про що не шкодує. Негативний досвід - це теж досвід, який робить кращим, мудрішим, впевненішим. Доброта завжди має і матиме винагороду, а скупість і черствість - завжди на самоті...

 11.01.2017 20:32  Олена Коленченко => © 

Чудово!

 11.01.2017 18:20  Світлана Рачинська => © 

Сильно! Не даремно кажуть, що нас не вбиває - робить тільки сильнішими. Чудово, люба!!!

 11.01.2017 17:31  Каранда Галина => © 

колись давно писала, ще по молодості...

 11.01.2017 16:05  Панін Олександр Мико... => © 

Чудовий вірш.
Якщо кохаєш,
то даш і сотий шанс,
якщо вже ні -
не піддавайся
на почуття
жалості.
На жалість ловлять
маніпулятори.
Варто подумати:
"Це вже не він -
Лише подоба".

 11.01.2017 15:55  Каранда Галина => © 

відразу дві цитати до теми в голову прийшли:

Не будь жмотом — дай человеку второй шанс. Не будь идиотом — никогда не давай третий.


Дай человеку второй шанс - и он подарит тебе такой опыт, что после этого никто и никогда не получит от тебя даже первого шанса.