Кава з молоком...

з рубрики / циклу «ПОЕТИКА РОМАНА ВЕЛИЧКА»

Дякуючи за натхнення картині Романа Величка
«Кофе с молоком. Победа вкуса»

Застигла за невтішними снігами

Вітрами закуйовджена зима.

Та плине жарко ніч між берегами

Знемоги. І здолати сил нема

Ту хвиль жагу в солодкому безладді.

Крізь вир пітьми розбурхує свідомість

Притишене безумство молока.

О ні! Його не стримати. Натомість…

Скуштуй ще трохи – манить мить п’янка

На смак терпкої вишні в шоколаді.

На темінь невблаганно напливає,

Пульсує в скронях полум’яне тло.

Й не знати – буде ще, чи вже було

Те диво з див, що марно ніч ховає

У згустки снігової пелерини.

А десь, зі сну зима невтішна й досі

До хвиль гарячих підкидає лід,

Хоч він безсилий у смаків облозі –

В глибінь я рину за тобою вслід,

Допивши гущу ночі до краплини.