31.01.2017 12:29
З дозволу батьків18+
64 views
Rating 5 | 4 users
 © Леся Геник

Серденько

Ти вени порізала...

ножиком, жилкою, 

тупою рапірою, 

краєм листка.

Кров, наче сік, 

не простий, а березовий, 

без болю, без жалю собі витіка.


А з ним щось - неприйняте, 

змучене, здиблене, 

таке, що на горлі

гудзує вузли.

Ти дивишся тихо в кажлюжу

що ширшає, 

довшає, 

і мовчки шепочеш: "Пливи


до тої ріки, від котрої

колись іще

за перших Богів

відділилася геть..."

А поряд лиш тіні

сутуляться, тиснуться

ближче до тебе, 

до тебе, до те...


Ти вени порізала, 

та не відділилася.

Бинтує у біле, 

у чорне думки

твої потамовані, 

корить хтось, 

насварює.

А ти малювала лиш серце, 

лиш серденько

на білім зап`ястку руки...


5.12.16 р.






Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 02.02.2017 13:34  © ... => Олена Коленченко 

Дякую, п. Олено! 

 02.02.2017 13:34  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Надія завжди бринить)))
Дякую!) 

 02.02.2017 13:33  © ... => Віталій Перетятько 

Дякую) 

 31.01.2017 23:16  Олена Коленченко => © 

Так гарно....! 

 31.01.2017 16:49  Панін Олександр Мико... => © 

Чудово, справді.

від Щастя до боленьки,
від сміху до горенька
простягнута гостра
Нить.
Душа надрізається
І серце вражається,
Надія Кохати -
Бринить. 

 31.01.2017 14:56  Віталій Перетятько => © 

А ти малювала лиш серце,
лиш серденько
на білім зап`ястку руки... 

Публікації автора Леся Геник

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо