31.01.2017 12:29
18+
162
    
  3 | 4  
 © Леся Геник

Серденько

Ти вени порізала...

ножиком, жилкою, 

тупою рапірою, 

краєм листка.

Кров, наче сік, 

не простий, а березовий, 

без болю, без жалю собі витіка.


А з ним щось - неприйняте, 

змучене, здиблене, 

таке, що на горлі

гудзує вузли.

Ти дивишся тихо в кажлюжу

що ширшає, 

довшає, 

і мовчки шепочеш: "Пливи


до тої ріки, від котрої

колись іще

за перших Богів

відділилася геть..."

А поряд лиш тіні

сутуляться, тиснуться

ближче до тебе, 

до тебе, до те...


Ти вени порізала, 

та не відділилася.

Бинтує у біле, 

у чорне думки

твої потамовані, 

корить хтось, 

насварює.

А ти малювала лиш серце, 

лиш серденько

на білім зап`ястку руки...


5.12.16 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.01.2017 23:16  Олена Коленченко => © 

Так гарно....!

 31.01.2017 16:49  Панін Олександр Миколайович... => © 

Чудово, справді.
від Щастя до боленьки,
від сміху до горенька
простягнута гостра
Нить.
Душа надрізається
І серце вражається,
Надія Кохати -
Бринить.

 31.01.2017 14:56  Віталій Перетятько => © 

А ти малювала лиш серце,
лиш серденько
на білім зап`ястку руки...