Кому потрібні мемуари?
Посохлі кості з потойбіччя.
Укрийте їх старим муаром
І залишіть десь на узбіччі.
За ними люди? Де ті люди?
За ними пристрасті і помста.
Давно їм захололи груди,
Мов не було. Пожили вдосталь.
Та мемуари все ж читають.
До нитки нитку ледве видну.
Й забуті тіні оживають,
Немов спокутують провину.
І в тих історіях минуле
Таке відкритися уміє,
Що, якби ми його минули,
То не збагнули б суть події.
А так… Жили і помилялись,
Як ми часом ледь тягнем ноги,
І все ж хоч якось намагались,
Аби не збитися з дороги.
Дрогобич, 30.11.2010
