Мій Львів...
Мій Львів, моє найкраще місто,
моя Європа і моя Галичина.
Частинка серця, щастя колискова,
мій рідний дім, батьківська сторона.
Твої святі місця, собори і костели,
кладовища, густим туманом оповились.
Лежать там прадіди, герої наші,
і патріоти тут спочити зупинились
Ти місто пам`яті та вічного вогню.
Мій Львів, моя Галичини столиця.
Ти неповторний в кожну пору року,
туристів споконвічна таємниця.
Зима у Львові, зачарована природа.
Відлуння дзвонів чути в далині.
Блищать, покриті інієм та снігом,
під ліхтарем дуби, замріяні й сумні.
Весняний дощ, бруківкою крокує,
Високий Замок в тумані потонув,
і в білий цвіт, немов в хмаринку білу,
вже моє місто, квітень огорнув.
А влітку ти прекрасний, Львове,
Зелені клени, білі акації, каштани.
Блищать хрести на храмах золоті,
милують око квіти, шумлять фонтани.
У Львові осінь, багряно-жовте листя,
опало і шурхоче під ногами.
А львівський дощ, цей славний львівський дощ,
танцює вальс, в плащі разом із нами.
Мій Львів, моя мала Європа,
краси колиска, карпатських гір струна.
Люблю тебе і щиро прошу Бога,
щоби сюди ніколи не прийшла війна.
Автор: Лариса Мандзюк.
