Квіткова Акварель
Нарис - алегорія
Коли вже і не
Чекаєш
Зовуть повномісячні ночі,
Коли на дерева спада
Краса, геніальність жіноча,
Прекрасна, завжди молода.
Духовне обличчя,
Мов трунок,
Життя і Любові напій,
Повітряний легкий малюнок,
Пилок-акварель,
Квітковий.
Зустрінеш, вона не покине,
Прозорий міцніє акцент,
Жорстокості дикі руїни
Пом’якшує
З квітів Лице.
Повстала із Жаху і Горя,
Крізь неї не світить Відчай…
Сховай же, від Страху і Болю,
Коханням дівчину стрічай!
Пандори закриється Брама,
Для юнки жахіття мине,
Безслідно загояться шрами,
І Діва тебе обійме!