Іду, дорогу пробиваю
До мерехтливих скал у млі,
Вільхові парості ламаю,
Нагнувши з тріском до землі.
Й життя тут надломлю, як віху
Доріг, що сходжені в живих,
Нагод не знаючи для сміху
В поневіряннях снігових.
_
Иду, дорогу пробивая
Во мгле, к мерцающей скале,
Кусты ольховые ломая
И пригибая их к земле.
И жизнь надломится, как веха
Путей оставшихся в живых,
Не знавших поводов для смеха
Среди скитаний снеговых.
Зі збірки: «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Сумка листоноші»
1. Вночі, з думками крижаними / 25.03.2015
2. Я торкнувся казки / 10.12.2015
3. Пам’ять / 01.01.2016
4. Як Архімед... / 01.01.2016
5. Човен юності моєї / 01.02.2016
6. Ледь уміщає голова... / 21.03.2016
7. Звисає місяць... / 23.10.2016
8. Мить роси... / 18.11.2016
9. Небесне / 09.12.2016
10. Перед небом / 01.02.2017
11. Розпуття лих / 12.02.2017
12. Іду, дорогу пробиваю... / 12.02.2017
13. Скоро... / 18.02.2017
14. Спалахом на росі / 07.03.2017
15. Бухта / 10.04.2017
16. Розсвіт / 12.08.2017
17. Скрипаль на розі виграє / 24.09.2017
18. Спис Ахілла / 21.11.2017
19. Зима ступає в ніч / 07.02.2018
20. Ні, не станеш ти весною / 14.03.2018
21. Скоро я при світлі свічки... / 09.04.2018
22. Від жару щік займуться руки / 16.04.2018
23. З літами... / 01.06.2018
24. Спати ми лягли край лугу / 05.08.2018
25. По глибинності прикметам / 02.10.2018
26. Батьки і діти / 12.12.2018
27. Дерева спалахами свічки... / 27.12.2018
28. Привид Данте / 22.03.2019
29. Вже змінився давно фарватер / 05.11.2020
Тетяна Чорновіл цікавиться Задонатити Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням