18.02.2017 23:01
for all
111 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Світлана Холодна

Я ніколи тобі не скажу...

Я ніколи тобі не скажу...

Я ніколи тобі не скажу

нізащо тобі не відкрию, 

Мрію болючу свою, 

Свою потаємну надію…

Ніколи...

нізащо у світі

Не зізнаюсь, коханий, тобі…

ти став найстрашнішим жахіттям, 

став надпотрібним мені.

Я ніколи тобі не скажу, 

що кохаю... шалено кохаю!

Як від зустрічі в зустріч живу, 

а в розлуці щораз помираю.

Як скучаю за твоїм голосом

І люблю коли ні про що, 

з тобою удвох говоримо, 

удвох про щось мовчимо…

Так багато тебе в мені, 

для мене ж завжди замало, 

щаслива свому полону, 

солодкому самому- самому.

Я ніколи тобі не скажу, 

нізащо тобі не відкрию, 

Старанно проводжу межу.

Навіщо?

Бо страшно

без неї…

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 19.02.2017 20:58  © ... => Олена Вишневська 

а я бачу, ми з тобою "на одній хвилі"))) 

 19.02.2017 20:25  Олена Вишневська => © 

дуже-дуже моє, Свєтуль...! 

 19.02.2017 11:59  © ... => Тадм 

Дякую! Згодна, що перетворюють і заважають справді жити...

 19.02.2017 11:52  Тадм => © 

можливо, саме оті уявні межі і перетворюють часом наше життя на пекло. вірш відчувся! 

 19.02.2017 11:02  © ... => Каранда Галина 

Гарний вислів. Навчитися б ще його втілювати в життя))) я останнім часом так і намагаюся робити. Дійсно легше стало, але це важко дається.

 19.02.2017 10:50  Тетяна Белімова => © 

Воля твоя, Світланко, але ліпше було б сказати... Один раз живемо! Невже не маємо права на щастя? 

 19.02.2017 07:12  Каранда Галина => © 

не хотіла коментувати, а тоді натрапила на картинку і згадала цей вірш