Дощ, що не співає
з рубрики / циклу «Рядки з минулого (1994-2002)»
Дощ, який вже не співає –
сумним дзвоном долинає.
Досить, досить! Не потрібно!
Але він щосили дрібно
дістає душі кермо.
Воду льє. Немов в кіно
щось стається тої миті,
коли вітер б’є в вікно.
Сумно, сумно! Не збулось!
Із дощем щось принеслось.
Заглянути би за хмари,
вони сонце обійняли,
заховали за собою
і на землю все водою
сльози ллють – а травам радість.
В них життя влилось і вбралось.
Дощ співає лиш для них,
не мені пісень сумних.
Біла Церква, квітень 1999
