Голубка
Б`ється голубка у шибку,
Хоче про щось розсказать,
З пір`ям сторчма на загривку
Розпочала воркотать.
Довго вона воркотала,
Та я одне зрозумів –
Вірну любов відшукала
Серед лісів і полів.
Я ж не зумів розпізнати
Щиру та вірну любов,
Був на літа не багатий
Тож лише зраду знайшов.
Щирості зрада не знала,
Їй за повітря брехня,
Молодість в мене украла
Й зчавкала, наче свиня.
Тихо молюсь тепер Богу:
“Дай ще любові мені,
Добру життєву дорогу
Й теплі осіннії дні.
Зраді прости усі злості,
Душу її просвіти,
Нам щоб не мила більш кості,
Нам – носіям простоти.”
Милая сірая пташко,
Доброго щастя тобі
Та щоб літалось не важко
В небі завжди голубім.
м. Київ, 18.06.02.
