В кімнаті планети земля...
милі дурниці мрій і фантазій,
обіцянок,
віра в прийдешнє,
в красу і кохання,
де безлад,
розгардіяш,
перекидані кубики з літерами на гранях
і ребра жала ножа,
в плямах чорнильних лінійки,
косинці-трикутники і лекала;
підручники, зошити, всі книжки
розкидані, кинуті і забуті
в кімнаті планети земля...
різноколірні бублики зібрані в пірамідки
з натяком на єгипетські
у пустелі в долині царів... -
у пишноті красіються в сяянні сонця.
сонце розправило крила
в кокарді шкільного кашкета,
зірвався що з вішалки,
впав
і валяється онде, он там,
у куті вже не перше століття
в кімнаті планети земля...
муха б"ється в вікно,
зісковзує,
повзає,
пада,
злітає
немовби той м"яч підскакує, скаче по склу -
обдурена ласкою світла,
знеморена у неволі
купається в лазні тепла і сліпучого сяйва...
на дверях зачинених
тіні від дерева проти вікна -
сплетені у сплетіння
рогів, пальців і крил
штовхаються,
хляпають,
грюкають в двері зачинені... -
але не чує ніхто тіней нечійних в нечійне життя...
віддзеркалює дзеркало білену стелю,
з якої звисають лампи в плафоні
скляної люстри у маховинні темного пилу -
здригається люстра,
дрижить,
дзеленчить,
на трубці сталевій звисає зі стелі
і знехотя
важко хитає вагомі плафони
маятником на стіні
старовиннодавнього дзигаря -
відраховує час у поступу спогадів,
стомленим човганням міряє відстані, що
в кімнаті планети земля...
