Вороння над Львовом
коли ходила вулицями
побачила зграю вороння на землі
і здалося
ніби це Львів помер
і вороння
з сірими масними дзьобами
із гострющими кігтями
з брудним чорним пір’ям
злетілося на його мертве тіло
ходила між тим воронням
ходила як дитина коло сплячої матері
як дитина торсає матір і хоче збудити
торсала Львів і благала його
не лякай мене
ти ж не мертвий
ти не можеш померти
чому навколо люди з однаковими лицями
чому небо на тобі однакового кольору
чому ти весь однаковий
йшла додому як причинна
вороння кричало з берези над мертвим львовом
і плакав зі мною
дощ
