24.02.2017 09:48
лише 18+
193
    
  3 | 4  
 © Оля Стасюк

Вороння над Львовом

Вороння над Львовом

коли ходила вулицями

побачила зграю вороння на землі

і здалося

ніби це Львів помер

і вороння

з сірими масними дзьобами

із гострющими кігтями

з брудним чорним пір’ям

злетілося на його мертве тіло

ходила між тим воронням

ходила як дитина коло сплячої матері

як дитина торсає матір і хоче збудити

торсала Львів і благала його

не лякай мене

ти ж не мертвий

ти не можеш померти

чому навколо люди з однаковими лицями

чому небо на тобі однакового кольору

чому ти весь однаковий

йшла додому як причинна

вороння кричало з берези над мертвим львовом

і плакав зі мною

дощ

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.02.2017 10:03  Тетяна Чорновіл => © 

Неймовірно чудовий вірш, тривожні символи. Нехай символами і лишаються.

 24.02.2017 10:19  Тетяна Белімова => © 

Аж дух перехопило... Знайома картина... Коли бачиш небо, чорне від вороння, зароджується тривога - десь на підсвідомому рівні.