23.02.2017 11:21
для всіх
107
    
  3 | 3  
 © Анатолій Костенюк

«Ліхтарі»

«Ліхтарі»

друзям

Обращаюсь к друзьям
(не сочтите, что это в бреду)...
Я.Смэляков

Їх світло в день не помічають очі, 

коли б і увімкнув їх хто–небýдь.

Та ось вже розсувають морок ночі

і необхідними для нас стають.


І люди є: в щасливу світлу пору

їх участь в нашому житті мала.

Коли ж в біді нема їх в полі зору, 

нам очі, наче морок застилá.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.02.2017 10:08  Тетяна Чорновіл => Костенюк 

Чудовий вірш.

 24.02.2017 15:25  Серго Сокольник => Костенюк 

О) У мене "фонарна" тема виконана інакше) З "раннього" мого
Фонари
Опускается ночь.
И продрогший туман
Снять не в силах помочь
Жар запекшихся ран.
И не видишь извне
Что сокрыто в домах.
И как будто на мне
Черный фрак на плечах.
И как будто огонь
Загорелся внутри...
Нашей темы не тронь.
Это мы- фонари.
Там, где царствует мрак,
Нам стоять на часах.
В час полночных атак
Мы развеем ваш страх.
Пусть не видно во мгле,
Где скрывается зло,
Сделать ночи светлей-
Фонарей ремесло.
Пусть сокрылась луна
За туманный покров,
Нам вся сущность видна
И друзей, и врагов.
Злом блестит на пути
Ядовитая ртуть...
Ближе к нам подойди...
Осветим мы твой путь.
Нам светить до зари.
В час полночный не спать.
Это мы, фонари.
Нам на страже стоять.

 24.02.2017 07:21  Георгій Грищенко => Костенюк 

Чудово.