26.02.2017 23:02
for all
529 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Анатолій Костенюк

Два фортепіанних сонети

Два фортепіанних сонети

з Анєнского

Перший фортепіанний сонет


Є книга чарівна, де таємничо звиті

галюцинаціями жовті сторінкѝ:

там гай оманливий у місячному світлі, 

там паперові клен зачарував листки.


Там обриси тривожно змінюють гілки, 

проміння місячного чарами повиті, 

менади легко линуть там у верховітті, 

і десять їх усіх на клавішах меткѝх.


Але смарагдами зап’ястя закривають, 

мені вже рідну, стомлену дівочу зграю:

їх горду чистоту джерельної води.


І срібних ланцюгів я розриваю звуки…

Нема нам забуття, ні миру, ні розлуки, 

лиш на серцях від ланок носимо сліди.



Другий фортепіанний сонет


Над білим саваном плечей, вугілля кіс, 

рядами рівними рабині танцювали, 

без слів криштальні голоси покірно ніс

шлях чорних кастаньєт, що пальчики торкали…


Горіли сині понад ними небеса, 

і оси танцівниць жорстоко діставали, 

та сліз не дочекалась мýка від емалі, 

неопалимою їх сяяла краса.


На пристрасть, на призив, натхненно полонянки

браслетів золотих чіпали ніжно ланки, 

та, не підкорені проханням чарівним, 


своїм володарям не посміхались діви, 

байдужістю небес вражали їхні співи, 

вигадливим танком під небом голубим.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 27.02.2017 02:15  Серго Сокольник => Костенюк 

Цікавий переклад) Як нараз сонетної теми торкався...