Дід про владу
Сьогодні знищують ліси.
Карпатські гори облисіли.
Кричать на різні голоси.
що проти паводка – безсилі.
А завтра землю продадуть
отій облизаній Європі.
А рима аж благає: в ж…і
як жили люди, так живуть.
І кожен день двохсотий звіт,
від телевізора вітанням.
Це вже не вперше й не востаннє
еліту – першу на той світ.
Сьогодні знищують людей,
а потім знищать Україну.
«І не згадає батько з сином…»
де ділася, як вік пройде.
Кудись розбіглися мізкѝ,
говорунів же – до холери.
Та чи дійдуть мої думки
до влади – від пенсіонера?..
Вже сил своїх не поверну…
Про все сказати слів забракло.
Якби був бабою – заплакав,
та я не плачу, а кляну!
