Покарання
Легенда
Хлопець покохав світлу Лісову Дівчину,
Лісові духи призначили випробування:
Місяць не зважати на інших красунь.
Хлопець не втримався:
Затримав погляд на спокусниці
Лише на мить довше,
Ніж можна було...
Лісові духи призначили випробування:
Місяць не зважати на інших красунь.
Хлопець не втримався:
Затримав погляд на спокусниці
Лише на мить довше,
Ніж можна було...
Б`ють хмари по Місяцю люто, безжально.
Чаклунка легенько торкається скронь,
Теплішає вогник на юній долоні,
Міцнішає, сил набирає вогонь.
“Прокинься, юначе, як жити ще хочеш,
Чому ти блукаєш ночами, хлопча`?
Мисливиці люті твій слід відшукають -
Ти — здобич солодка для темних дівчат!”
Лиш погляд на іншу — і щезла кохана,
Бо “інша” - посланниця пекла вона...
Я втратив Кохання, Кохану шукаю.
Я лісом чаклунським іду навмання.
Не бачу стежинок, збиваються ноги,
За порух спокуси — розплата важка,
А чорні дівчата мене стороняться,
Бо кров мого Серця — Отрута Гірка!
Тут є Чарівниці з Вогнями в долонях,
В очах чародійських — Надії Зоря.
Хоч Діви-Красуні мені співчувають,
Злий пошук трагічний, то кара моя!
