«Львівська» весна
сумна ýсмішка
Не знав про що мені писати,
та тему підказав мені
цей ранок за вікном кімнати,
знайомий голуб у вікні.
Вдягнувся, вийшов на подвір᾽я.
Там рейвах березень здійняв
летючим голубиним пір᾽ям,
закоханим котячим «няв!».
Що ж, запалю, хоча й не варто,
що ж, усміхнуся напролом:
мені весна здається жартом
за вже покинутим столом.
Знялася біла скатертина
і раптом споглядає люд
бички, пакети з магазина
і казна що, пляшки та бруд.
Не надто тема урочиста,
вже краще – про зелений гай…
Але в гаях не дуже чисто,
сміття у голові збирай.
