Сам
В засніженій пустелі ліжка
я та самотність лежимо.
Біліє на столі записка,
ніч занавісила трюмо.
І, мов на сон грядучий стопку,
приймаю спогаду напій:
встаю, натискую на кнопку
і слухаю дзвінок дверний.
Сам
В засніженій пустелі ліжка
я та самотність лежимо.
Біліє на столі записка,
ніч занавісила трюмо.
І, мов на сон грядучий стопку,
приймаю спогаду напій:
встаю, натискую на кнопку
і слухаю дзвінок дверний.
03.03.2017 09:24 Георгій Грищенко => Костенюк |
Чудово. Щасти Вам! |
03.03.2017 01:43 Тетяна Чорновіл => Костенюк |
Сильна образна поезія. |
02.03.2017 03:00 Серго Сокольник => Костенюк |
О... тут не до жартів... |