Тарасу...
з рубрики / циклу «ми»
Ну здрастуй, батьку!
Як там твої думи?!
Все супиш брови?
Дивишся й мовчиш.
Ти був правий,
Немає в нас ще долі
І злидні обліпили,
Мов спориш!
І стогне Батьківщина
Все від болю,
Що завдають їй
І її синам!
І свариться родина
Від панщини пече спина!
Пробач нам, батьку,
Що глухими були
І не почули
Крізь віки слова!
Що кривду на ікони взяли
І мова наша, ниньки,
Ледь жива.
Є Дніпро і кручі,
Є лани родючі.
Є могила серед степу
На Вкраїні милій.
Плаче гіркими слізьми
Воля на могилі…
