Іще болить ночами серце
Та дує в Душу ураган,
Блищіть обпеченее сонце,
В столі твоєму знов наган...
Іще болить, не відпускає,
Твою свідомість злий туман,
Сльоза на віях знов зникає
І відчайдушний крик: "Степан"!
Її лиш тінь журбою манить,
І через що, так важко ранить?
Війна була тобі миліше...
Що не бувати разом, гірше...
Коли до зброї вам команду,
Давав печальний капітан,
Ти згадував Любов- відраду,
І степових очей дурман.
Війна зруйнує сотні доль,
Криваво-вогняная квітка...
Не буде з ворогом весіль,
Згорить твого кохання зірка.
А може бути на границі,
Стріляти прийдеться в неї,
Замовкнуть в миті птиці,
Промайне у саду лице її...
Життя завжди дає нам карти...
Чужую вибрав ти війну,
І добровільно, чи за плату
Ти долі розірвав струну...
Іще болить ночами серце,
Та дує в Душу ураган,
Блищіть обпеченее сонце,
В столі твоєму знов наган...
