Ще так далеко було до весни
Цвіли сніги та жалібно скрипіли,
Вдиралось сонце, наче в їхні сни,
Весна виходила з морської піни.
І все завмерле оживало знов,
Кінець сезону білосніжних марень.
І на трибуни до палких розмов
Із тиші терпкуватої кав`ярень.
Легке сп`яніння, наче від вина,
Парфуми бруньок, буйство сокоруху.
Неначе й не приходила зима.
Тепер хмелій, вдихай і весну слухай!
Волинська обл., село Сільце, 6.03.2017
