Дивно...
з рубрики / циклу «ми»
Битими шибками душі у відчаї
Дивляться в світ.
Все перекручено, втрачено звичаї
Навкруги лід.
Дітки калічками спалені свічками
Земле стрічай.
Совість оглухлая, - вуха затикані
Мляво п’є чай.
Дід на околиці на сонце молиться
Захід іде.
Ранку чарівного старцю так хочеться,
А чи діжде?
Мама над люлькою з чубчиком-гулькою
Сина кача.
А за стіною смерть із горгулькою
Ставить печать.
На підвіконні наче б то сонні
Кали в плачу.
Рижий котяра спить на ослоні
Бути дощу.
Я ще незнаю, сплю я чи марю
Очі в замку.
Мабуть на диво своє чекаю
В білім вінку.
Хвилька за хвилькою годинник тинькає
Час все іде.
Як не минути місця з зупинкою
Де щастя жде.
Битими шибками душі з надією
Дивляться в світ.
Дивно, та й досі квітню радію я
В сорок п’ять літ.
