Тетяна Чорновіл Мрійний кленовий ноктюрн
Як сонце між тополь вершками
З захмар’я скотиться до сну,
А клен набухлими бруньками
Розквітлу вимріє весну,
Я злину в дум твоїх знемогу.
Вдихни в суцвіть тремкій омані
Духмяну звабу манівця,
І через присмерки туманні
Нехай вистукують серця
Лункої ночі засторогу.
Нуртує мрійна мить медами,
Тремтить у потиску руки.
Відчуй її розквіт устами,
Коли в пітьму тополь вершки
Змітають сонця жар потроху.
17.03.2017 22:36 Олена Коленченко => © |
 Гра слів....Віртуозна!!!! В улюблене) |
17.03.2017 10:05 Віктор Насипаний => © |
 Класна картинка. Насичені фарби. Яскраво намальовано. Плюсую! |
17.03.2017 10:02 Оля Стасюк => © |
 "Нуртує мрійна мить медами" - оцей рядок дуже сподобався) Натхненно і солодко) |
16.03.2017 16:57 Люлька Ніна => © |
 Прекрасно, проникливо і дуже гарно. Ви чудова поетеса! |
13.03.2017 15:24 Марянич Михайло Мико... => © |
 Чудово як завжди. Ну ви в курсі)))) |
13.03.2017 14:44 Серго Сокольник => © |
 Дуже атмосферно і саме СОЛОДКО. Я люблю так. Бо в цьому ДУША ЖИВЕ, Таню |
13.03.2017 13:37 Олена Вишневська => © |
 Легкий, солодко-вершковий вірш! |
13.03.2017 10:41 Георгій Грищенко => © |
 Чудовий вірш. Неповторно красивий та чутливий. |