Хвиля
Хвиля облизує берег ріки
Й тихо поволі хлюпоче за обрій,
Я би за нею поплив залюбки,
Де проживають щасливі та добрі.
Я би умить їх поповнив ряди,
В щасті купався б, як сир той у маслі,
Вік би не знав я гіркої біди
І розпалив би багаття загаслі.
Щоб на багатті розгулу життя
Знову спалити все добре й щасливе,
Знову прийшло щоб страшне каяття
За нерозумне безпечне й бурхливе.
Хвиля облизує берег ріки
Й тихо й поволі хлюпочеться далі,
Тихо гортаю свої я роки
Всі в нелюбові, горілці та салі.
Наше Дніпро не тектиме назад,
Час у минуле не піде ніколи,
Зараз наводьте в житті своїм лад,
Щоби майбутні жалі не кололи.
м. Київ, 22.08.02.
