Хто тебе в мені вигадав?
Вершками у каву пролилась замовчана тиша.
Слова були зайвими: випили прози сповна.
Завбачливо зверху нам правду по грамах припишуть -
Натомість ми вперто підемо до самого дна.
А той, хто тебе в мені вигадав, знає напевно,
Чому замість снігу закрапало в грудні дощем.
То ріки любові під ноги розлились... даремно:
Ми ж бачили тільки калюжі... й дзеркала ущент.
В такій амальгамі шматочків розбитого світла
Здавалося все шкереберть: і рука у руці,
І навіть дорога на двох... навіть спільне повітря(!).
І сфери надій паперових, розмоклих в ріці.
А я все тонула... Гадала, що вистачить кисню.
Промовчала. Ти ж не подав рятівного човна.
А той, хто тебе в мені вигадав, "далі" натиснув...
А він і не знав, що я в хвилях любові одна.
.gif "{#}")