08.04.2011 09:47

-

911

1 | 1

 © Тетяна Чорновіл

ПОДАРУЙ, КОХАНИЙ, КВІТИ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Подаруй, коханий, квiти, 

Щоб згадати наше свято. 

Йдуть лiта, куди їх дiти, 

Будять спогадiв багато. 

 

Нащо спогадiв багато? 

В кого я про це спитаю?  

– Це тепер не наше свято, – 

У очах твоїх читаю. 

 

Ти не винен, я не винна, 

Що надiї не збулися. 

Мабуть, я давно повинна 

Вiд кохання вiдректися. 

 

–Тiльки вимов «Вiдрiкаюсь»! – 

Iнквiзицiя волає, 

Та мовчу я i не каюсь, 

Хоч огонь уже палає. 

 

Ти лиш зможеш загасити 

Те, що так горить завзято... 

Подаруй менi цi квiти 

I згадай про наше свято...