Кільце влади
У колі смути від зневіри охолов.
Плету розсіяно химерні візерунки.
Чомусь розтали усі мрії, де ішов,
Коли побачив я біди чужої клунки.
Чи це ще люди, чи відлюдькуваті пси,
Які зацьковано забились у підвали.
Та і туди до них вгризаються кати,
Яким все мало… - розкошовані шакали.
У підземеллі теж призначена ціна,
Людського образу в обличчі риси стерті.
І ніби десь давно забулася війна,
Та до костей чомусь обглодані ці мертві.
У поза часі розгубилася любов,
А погляд звіриться лише страшним оскалом.
У жилах втомлено кипить остання кров,
Яку доціджують, і сука – їм все мало.
