Білий вовк
Я від сонця сховалась в лісі.
П`яне листя падало вниз.
Соловей задихався в пісні
І поволі горів мій хмиз...
За деревами бився вечір,
У траві залягли дощі.
Я сутуло схиляла плечі
І дивилась на тінь кущів.
Білий вовк з голубими очима
Сів десь поряд, якийсь з примар.
Не боялась - і мала причину:
Його шерсть була кольору хмар.
Небо чорне лягало спати
І... торкалось моїх плечей.
Я не знала, як його звати,
Імена треба... для людей.
Вовк сидів і дивився на місяць,
Мабуть, думав про щось своє.
І думки у тих сотнях тисяч
Нагадали мені... моє...
Дивна річ: нам потрібно мало,
Тільки ніч щоб була не чужа.
І нехай літнє листя зів`яло,
Не зів`яла моя душа.
І отак вовк посидів трохи,
Помовчав мені про весну.
І повітря ще надто вогке
Пробудило мене зі сну.
Це буває, боїшся сотню
Проживати з холодних днів.
І з людьми так стає самотньо,
Що втікаєш... до білих вовків.
