Природньо, починати вірш з «Люблю» – негоже
Природньо, говорити не люблю – це гріх
Коли над почуттями на сторожі..
…стоїть батіг
Батіг, що б’є не по обличчю – в груди
Рве плоть душі на два чужі шматки
І думаєш собі, чи бути, чи не бути
І думаєш собі, а може все само пройде
Не йде!
Всю ніч не спиш
Щось вдало комбінуєш
Здається вдало
Шукаєш те чого нема
А потім цілий день мудруєш
Чому німа? Чому сумна? Куди летять птахи на зустріч?
Що їх чекає в небесах?
Я думаю…. Свобода
Птахи не люди, люди не птахи
Забулися напевно як літати
Не знають ще, що всі вони раби
Лише народжуються, щоб потім рахувати
Не можу я заснути по ночам
Свідомість заважає спати
У темноті десь там блукають почуття
Їм не зламати серця грати
Настане знову новий день
Чи буду рахувати? А може полечу?
Нас від птахів лиш віддаляє вибір.
