Поглянь на небо й ти побачиш Сонце,
А у ночі – безкрайність ніжних зір,
І місячну доріжку край віконця,
Й Чумацький Шлях, який неначе вир.
Там ще ніхто й ніколи не купався.
Хоча й зробили перший й кволий крок.
Ти теж у цю безодню закохався?
Тоді мерщій помчали до зірок!
У космос полетіти – це є мрія,
Хоч з часом може й здійсниш ти її,
Й коли підкориш ти небесні схили,
То частку Сонця принеси й мені!