Пора Світла
Легкокрилий метелик часу,
Важка ноша свого хреста.
Плин природи в новій окрасі:
Зелень перша дерев - свята.
Обіймають колючі душі
Між крильми легіт вітру - птах.
Ще не зрізані пахнуть дуже
Дні суцвіть на стежин гілках.
Хмарко мріється диким квітам,
Що й так вільні собі в полях,
Де ж печаль відмирань подіти?
Відлік вічності: вбитий цвях...
Чи рукописам доля квітнути?
Між зірками зникає тінь.
Світ Світила не дасть осліпнути
Сталактитам рядків. Амінь.
