Ти чуєш скрип
Ти чуєш скрип, вібрацію, удари серця
і хвиля, що знялась ніби з середини
а пташка у руці твоїй, налякана, принишкла
не рветься більше у широкий світ.
руйнуються мости – калинові, вербові
і ті, котрим пророкували назавжди
вливаючи бетон у непохитну міць опори,
та розпинаючи на тих опорах сталь.
вже не працюють заклинання і молитви,
і тільки Той, хто вміє помирати
єднає береги світів в єдину мапу, не читаючи її
не плаче, не жалкує і не кровоточить,
під кипарисами, чекаючи грозу.
він брат тобі, хоч не по духу й не по тілу.
з первопричини віщих твоїх снів
виймає те, чому ти не навчився
коли пірнав напитися води.