07.04.2017 15:56
для всіх
138
    
  3 | 4  
 © Ем Скитаній

У тиші байдужості

У тиші байдужості

віршування в окупації

...і наближається, 

хмарою суне

лагіднозора

завія депресія

в одязі чорному, 

усміх в устах.

і обвиває змією у мрії, 

шию стискає все дуще

і душить, 

кров виступає аж

з вух і очей.

і тягне в безвихідь, 

заштовхує місяць

в роззявлений зів свій

роздвоєним жалом, 

тонким язиком... -

і розуміння спадає, 

зростає безглуздість, 

мізерність, 

сумніви, скепсис

в діях і вчинках

у благочинності

в цьому гливкому

болоті лайнистому

тиші байдужості...

...але жадана

завія зміїна

(поступ моделі, 

хода від стегна)

до тебе наблизилась, 

сіла навпроти

і прошипіла

-...ти кликав.

і ось я прийшла... -

мертвий свій погляд, 

пустий, олив"яний

утупиш у чарку

по вінця наповнену

болем буття, 

ковтоком одним вип"єш... -

і лиш огірка

хрумкіт відлунний

лине у Всесвіт

наче той "HELP!", 

наче сповідь про дур

і терор, і репресії

в лютій зненависті, 

в завидках прикрих

від кривд

і взаємних образ

від зруйнованих душ, 

від осіб знівельованих

хворої нації

в тиші байдужості, 

де остаточно вбиваються душі

під чарку і хрумкіт лункий огірка...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.04.2017 17:12  Тетяна Чорновіл => © 

Страшно читати, але настрої зрозумілі. Особам знівельованим воздасться, та боюсь, що вони й не зрозуміють, за що...

 09.04.2017 12:56  Пендюра Едуард => © 

Тяжело читать очень.

 08.04.2017 13:12  Тадм => © 

важко коментувати. відчулось!