19.04.2017 23:11
Без обмежень
107 views
Rating 5 | 3 users
 © Світлана Холодна

На квіти сніг

Вона все марила теплом, 

Хотіла жити!

Аж ось, відчула всим єством-

Останні миті...

До сонця –

скільки осягла, 

Наївна й справді!

Ще трохи, трохи, 

Не змогла...

Її розп`ятто!

Періщить дощ і сніг пече, 

Зігнуло віти.

По венах холод потече, 

Вже не зігріти.

Пелюстки вітер обірвав, 

Додолу кинув.

І все розповідав, розповідав, 

Про люту зиму.

Вона так марила теплом, 

Тепер байдуже...

Цей сон, 

Було чи не було?

Душа в калюжі.

Куди подіти те знання, 

Щоб не загинуть?

Ядучий здогад дошкуля-

Він любить зиму …


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.04.2017 17:59  © ... => Каранда Галина 

Дякую))) 

 24.04.2017 14:24  Каранда Галина => © 
 20.04.2017 16:59  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую!

 20.04.2017 08:50  Тетяна Ільніцька => © 

Так, Світланко, дуже шкода розквітлі дерева...
Ритм вірша чудовий! 

 20.04.2017 06:31  © ... => Каранда Галина 

Дякую! Гляну. Люблю скорочувати, щоб менше слів і більше суті

 19.04.2017 23:53  Каранда Галина => © 

дуже сподобався вірш!

читається легко, сенс глибокий, слова підібрані дуже чітко, нічого зайвого. 


... а якщо один рядочок чуть скоротити:

І вкотре їй розповідав... 

або

і знову, знов розповідав....

чи

натхненно їй розповідав...

???


Публікації автора Світлана Холодна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 6 | Знайдено: 33
Автор: Світлана Холодна
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Про любов...;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;