19.04.2017 23:11
для всіх
267
    
  4 | 4  
 © Світлана Холодна

На квіти сніг

На квіти сніг

з рубрики / циклу «Про любов...»

Вона все марила теплом, 

Хотіла жити!

Аж ось, відчула всим єством-

Останні миті...

До сонця –

скільки осягла, 

Наївна й справді!

Ще трохи, трохи, 

Не змогла...

Її розп`ятто!

Періщить дощ і сніг пече, 

Зігнуло віти.

По венах холод потече, 

Вже не зігріти.

Пелюстки вітер обірвав, 

Додолу кинув.

І все розповідав, розповідав, 

Про люту зиму.

Вона так марила теплом, 

Тепер байдуже...

Цей сон, 

Було чи не було?

Душа в калюжі.

Куди подіти те знання, 

Щоб не загинуть?

Ядучий здогад дошкуля-

Він любить зиму …

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.04.2017 14:24  Каранда Галина => © 

 20.04.2017 08:50  Тетяна Белімова => © 

Так, Світланко, дуже шкода розквітлі дерева...
Ритм вірша чудовий!

 19.04.2017 23:53  Каранда Галина => © 

дуже сподобався вірш!

читається легко, сенс глибокий, слова підібрані дуже чітко, нічого зайвого. 

... а якщо один рядочок чуть скоротити:

І вкотре їй розповідав... 

або

і знову, знов розповідав....

чи

натхненно їй розповідав...

???