Як твердо падає повітря
На сухе, пожухле листя
Стискає роси, б`є в обличчя
Як дивно пахне обпале листя
Спускається вода із вітів
Колише небо день осінній
Стихає вітер, спить на вітах
Очей твоїх небесна втіха
Душа тріпоче - ворон кряче
Стихає вечір - листя шерхіт
Від ніг у порох шлях стирає
Мене ти знову проминаєш
Летять шматки паперу з неба
Ховають листя все під себе
І повз сліди твої німії
Зникають у чужих обіймах