Голуба Лагуна
Легкий, прозорий світанок…,
легенький дотик - це вже ранок.
Мене щось обійняло…,
настільки ніжно, припідняло.
Пливу понад піщаною косою…,
і океаном. А красою…?
Від неймовірності свідомість,
немов війшла у невагомість,
і вибуху екстазу стан…
Це завдає глибоких ран…
Яскравих, теплих і приємних,
немов би тіла (ніжного, таємних) -
коханого лиш чуть торкнувся,
і у блаженності оцій звернувся
лиш у легесеньку пір`їнку,
у дотику ніжнішому - сніжинку.
І пережити це в житті хоч раз -
ось це екстаз, назавжди в нас.