10.04.2011 22:13
-
859
    
  17 | 17  
 © Тарас Іванів († 2012)

Голуба Лагуна

Легкий, прозорий світанок…, 

легенький дотик - це вже ранок. 

Мене щось обійняло…, 

настільки ніжно, припідняло. 

Пливу понад піщаною косою…, 

і океаном. А красою…? 

Від неймовірності свідомість, 

немов війшла у невагомість, 

і вибуху екстазу стан… 

Це завдає глибоких ран… 

Яскравих, теплих і приємних, 

немов би тіла (ніжного, таємних) - 

коханого лиш чуть торкнувся, 

і у блаженності оцій звернувся 

лиш у легесеньку пір`їнку, 

у дотику ніжнішому - сніжинку. 

І пережити це в житті хоч раз - 

ось це екстаз, назавжди в нас. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.03.2012 15:53  Оля Стасюк