Скалічена Душа
Макабричне
Веселі Люди
Заповнюють майдан Радощами
І Фейєрверками.
А на Високій Вежі
Скаче
Потвора – Дівчина
Із Душею
Скаліченою
Фейками…
Лунає Голос,
Немов
Кряче Стерв’ятник,
«Викряктує» Потворну
Оргію…
Розгойдується Чудовисько
На Флюгері,
Регоче-Плаче:
«Горе, Горе мені!»
Натовп
Веселощі загубив
Умить.
Застиг,
Дивиться вгору,
Тремтить.
«Я вимоги здійснила Нечистої
Сили,
Кохання власне зневажила,
Задавила,
Вбила!
І мертве тіло Кохання,
Розкладаючись,
Породило
Моє
Самозаклання!
Тіло – потворне,
Душа – потворніша
Іще,
Даремне усе,
Натще, Натще!»
Кинулось
З Вежі,
Сахнувся Натовп,
Пекло не приймає
Потвору,
Повертає, закидає
На Вежу,
Вгору
Знов і знов!
Кара Страшна
За Власну,
Зневажену, вбиту
Любов!