Без закінчення...
з рубрики / циклу «ми»
Озвися люба!
Прошу щиро, одзовися!
Я мушу тобі кілька слів сказати.
Тебе нема, - це згуба,
І я не в силах почуття тримати.
Побач чарівна!
Тебе мушу турбувати!
Але мені терпіти вже не сила.
Повір, що ти єдина,
Кому я можу серцем довіряти.
На серці розпач!
І душа моя в загоні!
Дрижать коліна, наче на морозі.
Я знесилений орач,
Мій піт заліпить мої сиві скроні.
Все так негарно!
Що життя здається сіре.
І кров моя розбавлена водою.
Неначе так недавно,
У грудях так кипіло і горіло...
