04.05.2017 02:33
for all
107 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Борис Костинський

Дорога життя

Дорога життя

Навкруги сіре й тоскне буття.

Небо в хмарах. Зима. Депресняк.

За вікном - те, що зветься життя,

Де у крові та сліз солі смак.


Соломон знав про те, ще до нас:

Все минає й нового нема.

Але знову і знов кожен раз

Ми говорим банальні слова.


Ми виходимо в зливу чи в сніг

На дорогу, де йшов хтось колись.

Ми йдемо, не шкодуючи ніг,

Чи похмуро, чи то сміючись...


Вітер дихати нам не дає.

Сунем, мов та отара овець.

Чи ж у тім усім сенс якийсь є,

Знає тільки Небесний Творець.


23.01.16р.


Борис Костинський цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.05.2017 01:26  © ... => Надія Крайнюк 

Іншого нам не дано, Надя. Тільки йти вперед!


 04.05.2017 23:56  Надія Крайнюк => © 

Так все і є, Борю. Торуємо шлях-дорогу, по якій вже колись, хтось ходив. Як довго ми будемо йти цією дорогою, відомо одному Творцеві (ти знаєш мою думку щодо цього). 

***Дякую 

 04.05.2017 11:57  © ... => Тетяна Ільніцька 

Щиро вдячний Вам за такий емоційний коментар, пані Тетяно!

 04.05.2017 08:35  Тетяна Ільніцька => © 

Знаєте, пане Борисе, Ваш вірш навіяв чомусь асоціації із Via Dolorosa. Можливо, через згадку про Соломона.

Близьке... Відчулося...

ПС: Фото привертає увагу. І тут виникли певні асоціації: