08.05.2017 03:10
для всіх
294
    
  6 | 6  
 © Серго Сокольник

Танкістам

Танкістам

Все! Пиши- не пиши нам...

За наказом у ніч

Вирушають машини

Бронетехніки. Клінч.


У смертельному герці

Загартованих лат

Танго з кулею в серці.

Бронебійний снаряд...


Кров із потом- солона

Суміш... Бути біді.

Ось проходить колона

Через Стікс по воді.


Під ревіння моторів, 

До якого ти звик, 

З неба падають зорі

На дороги рушник.


Час воєнної ери

Надійшов, далебі.

Підійми, офіцере, 

На погони собі!


Захистять, мов у колі, 

Обереги броні.

Розірвалася доля.

ДО і ПІСЛЯ війни-


Стане міряти сили

Повоєнне, нове, 

Те життя... Хто дожили.

Хтось і не доживе.


Викинь сумнів подалі

В придорожній кювет.

Ти- з креміння і сталі.

Мить атаки. -ВПЕРЕД!!!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.05.2017 02:17  Душа. Ольга Липа => © 

Сильний вірш... Миру нам усім...

 09.05.2017 11:31  Георгій Грищенко => © 

Чудово, реалІстично, захоплююче.

 09.05.2017 07:45  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже майстерний і душевний водночас вірш! Шкода, що нам приходиться писати про війну не в спогадах!
Колона через Стікс - поетична знахідка.Та тут багато таких...

 08.05.2017 21:22  Надія Крайнюк => © 

"Те життя... Хто дожили.

Хтось і не доживе".

***Які жахливі слова, але це так і є, бо на війні як на війні. Коли прочитала роман Ремарка "На Западном фронте без перемен", а потім роман Сергія Лойко "Аеропорт", довго не могла оговтатися . Як це страшно. Невже про це не знають ті, хто затіяв цю війну? Знаю, - це, в першу чергу, бізнес. А люди? Як же так? 

 08.05.2017 07:38  Костенюк => © 

Натхненно.