Берег рІчки
Захотілося калинІ На той берег перейти
І на новенькій місцині
Закріпитися й рости.
Рідний берег не пускає,
За коріннячко трима,
Всіх калинонька благає,
Допомоги ж все нема.
Згодом річка обізвалась,
Берег вимила у став,
До коріннячка добралась,
Кущ калини в неї впав.
Так калинонька пропала,
Почорніла, погнила,
Берег свій не шанувала,
Інший берег не знайшла.
Тож за берег свій рідненький
Міцно все життя тримайсь,
Ти нащадок батька й неньки,
Тут й розквітнути старайсь.
киЇв, 19/02/03
