16.05.2017 21:29
for all
140 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Світлана Холодна

Мовчала

Мовчала

Мовчала...

впустила у душу.

Кричала...

до німоти.

Сміялася разом з тобою...

із себе…

і розсипалась на сотні дрібних частин.

Знала, не можна.

Відчувала, не треба!

Гнала подалі сумніви, біль і стах, 

і раз по раз губила себе у тебе, 

Та раз по раз згорала...

дотла.

Так! Я мовчала...

/німим криком мовчала/, 

комом у горлі, здавленим сміхом

проте- Кохала!

Я попри все кохала...

Вчора сьогодні і завтра теж.

А ти?

Нахабно, прямо у душу, 

без стуку, без дозволу!

І...залишився там, 

То, що тепЕр я робити мушу?

/коврик постелю, прикрию двері/.

Мовчу...

німим криком, сльозами, що душать

все ж, 

нехай я для тебе німа і безлика, 

ти все, що лишилось в мені живе.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 17.05.2017 19:46  © ... => Пендюра Едуард 

Дякую)))) 

 17.05.2017 19:45  © ... => Тетяна Белімова 

згодна... 

 17.05.2017 19:38  Пендюра Едуард => © 

Гад, перебирає. Чому німа і безлика? Дуже даже гарна

 17.05.2017 08:28  Тетяна Белімова => © 

Непрості почуття і думки... Мовчання, як на мене, -
найкраще тут...