17.05.2017 11:06
only 18+
261 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Оля Стасюк

Туман

Туман

Я зникаю, врешті 

В сизому тумані,  

В сизому тумані 

Зовсім сивих днів. 

Тільки ти – як рана,  

Як цілюща рана; 

А все інше – хаос,  

Що живе в мені. 

Від цієї рани,  

Леле, від цієї 

Мені ледь здається,  

Ніби я жива. 

Бо все інше – леле! – 

Сіра смуга глеї,  

Пилу й диму з міста 

Морочна канва. 

Адже я з рутини 

Ледь уже не сліпну,  

Ледь вже не німію,  

Зовсім гублю сни. 

А надворі – леле! – 

Розпустились липи,  

Розпустились липи 

Посеред весни. 

В голові й навколо – 

Голоси луною,  

І ніщо цей гамір 

Вже не переб’є. 

Я живу твоєю 

Раною одною – 

Біль в мені нуртує,  

Каже, що я є. 



Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 23.05.2017 22:17  Ольга Моцебекер => © 

Гарне звучання слів, Олю, вірш сподобався. 

 22.05.2017 17:26  Леонід Пекар => © 

" Цілюща рана" - !!!!!!!!! Весь твір можна розбирати на цитати. 

 22.05.2017 09:31  Олена Вишневська => © 

Олю.. це щось надзвичайне! 

 18.05.2017 09:24  Тетяна Белімова => © 

Цілюща рана... Хіба ж так буває?