Віршовірус
Зачитали серця до дір,
Самоспалені ми в ілюзіях.
Та не в моді давно Шекспір,
І коханок не кличуть музами.
Я ламала себе й перо,
Та в минуле немає потягу.
Віршовірус проник у кров,
Лихоманять словесні протяги.
Ти в моїх віршоснах лиш гість,
Захмелілий від грішних дотиків.
Та повір хоч у всіх богів,
Не врятуєш від рим-наркотиків.
Темні вулиці наших мрій
Полонили сумні процесії.
Змієм-терном крізь нас проріс
Цей найбільший обман – поезія…
