20.05.2017 17:28
для всіх
192
    
  2 | 2  
 © Лілія Ніколаєнко

Віршовірус

Віршовірус

Зачитали серця до дір, 

Самоспалені ми в ілюзіях.

Та не в моді давно Шекспір, 

І коханок не кличуть музами.


Я ламала себе й перо, 

Та в минуле немає потягу.

Віршовірус проник у кров, 

Лихоманять словесні протяги.


Ти в моїх віршоснах лиш гість,

Захмелілий від грішних дотиків.

Та повір хоч у всіх богів,

Не врятуєш від рим-наркотиків.


Темні вулиці наших мрій

Полонили сумні процесії.

Змієм-терном крізь нас проріс

Цей найбільший обман – поезія…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.05.2017 11:09  Олена Вишневська => © 

це хороший вірус)

 22.05.2017 08:34  Тетяна Белімова => © 

Класно! Особливо останній рядок)) Ще один вияв мистецтва поетичного, про яке Ви розмірковували в недавньому сонетарії.\

ПС: ілюстрація пасує ідеально))