03.06.2017 08:27
для всіх
116
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

Хтось бережком блукає

Тихенько вітер віє, 

Ріка у даль біжить, 

Навкруг все зеленіє

І сонечко блищить.


Хтось бережком блукає

Високу мне траву, 

Напевно-що шукає

Уявне на яву.


Долає перешкоди

Із мороку кущів, 

Із доброї колоди, 

Що хоче щоб він сів.


Вона в дуплі сховала

Непевності змію, 

Щоб скуштував хтось жала, 

Злу доленьку свою.


Та той, що все блукає, 

Колоду обійшов, 

Підступність, певно, знає

Легких в житті умов.


Тихенько вітер віє, 

Зникає в травах слід, 

Чи хтось із нас не мріє

Про кращий білий світ.


Замріяне прекрасне

Чи зможемо знайти?

Чи прагнення не згасне

В досягненні мети?


Хтось бережком блукає, 

Високу мне траву, 

Напевно, ще шукає

Уявне на яву.



м. Київ, 06.06.03.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.06.2017 06:53  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарно, лірично відчулись рядки. Де уявне, а де явне... Тільки Вищим Силам відомо.