Вендета
Кудись поділися дощі,
Ми потерпаємо від спеки,
Всихають трави і кущі,
Без жаб замучились лелеки.
Болота висохли до дна,
Зміліли ріки і озера,
І перспектива в нас одна –
Людська закінчується ера.
Нестане зелені й води,
І кисень зникне із планети,
Зітруться всі людські сліди,
І буде це вінцем вендети.
Це помста людству за грабіж
І знищення всього живого,
За те, що перейшли рубіж
Терпіння довгого земного.
м. Київ, 10.06.03.
