Останній дзвоник

Останній дзвоник скоро пролунає 

І діти, як ті птахи восени, 

Порозлітаються у вирії в житті. 

І хіба знає хтось, що їх чекає? 

Що буде після парти, що спітка?... 

Дзвінок останній пролунає скоро, 

Хвилин нудних уроків вже кінець, 

Але насправді кожен учень знає, 

Що їх чекатиме лише добра вінець. 

Бо мріють, бо чекають, не діждуться, 

Коли вже вийдуть із під крил батьків. 

Батьків і вчителів, що відгукнуться, 

Не раз в перетині оцих рядків, життів. 

Останній дзвоник, добре його чути, 

Але у скронях сум чомусь у всіх, 

Бо шкільні роки учням не забути, 

Бо не забув ніхто шкільних ще днів. 

Школа гукатиме і кликатиме діток, 

Котрі колись ішли у перших клас, 

А зараз вже дівчата й хлопці в квітах, 

Проводять школу й свій останній вальс. 

Вальс що звучить у коридорах рідних, 

А далі вже подібне і не те, 

Бо школа кожному давно вже стала рідна, 

Дзвінок останній, дякуй йому вже. 

Подякуй тому дзвонику востаннє, 

Що він гукав і кликав всіх до знань, 

Подякуй учень вчителям і рідним 

Батькам, адже боролись за цей вальс. 

Дзвінок останній, пролунай востаннє, 

Дай той відлунок й сили уперед. 

І пам’ятайте діти, що він в тайні, 

Не раз ще в думках в школу приведе. 

А як пройдуть роки, минуть ще літа, 

Почуєте ви ще не раз його, 

Коли ви приведе в класи діток, 

І, як батьки, подивитесь на все. 

На все життя… і знов прийде у пам’ять, 

Останній дзвоник, що лунав ось так, 

Так любляче і так привітно знано, 

Радійте діти, що відчули це. 

Радійте діти, хоч й пройшли дитинство, 

Ви збережіть в душі свою любов. 

І не забудьте, що вас вчили жити, 

І не забудьте школу та добро. 

Добро, що дарував кожен наставник, 

Добро, що прикріпили вчителі, 

Добро, що дзвоник вас заставив, 

Відчути, вивчити, подякуйте усі. 

Останній дзвоник, досить, вже дорослий, 

Прямуй вже далі сам, на долю-лист. 

Прощай дитинство, бачте, як все просто, 

Тепер ввійшли ви в самостійний світ. 

27.05.09 р.