Тікають ті кроки
У темну блакить,
Бо проміння вже в’яне,
Наче листя горить.
Злікувати всі рани,
Обійтись без води -
Це не можливо,
Це карма земліі.
Писати листи,
Чи читати романи?
А може заснути,
Йти сон упіймати?
Мені не відома
Є істина суть.
Життя, як у комі,
У небо нам путь...
А там, що чекає?
Чи є там вода,
Яка омиває
Всі рани з лиця?
Чи серце черствеє
Вона розмякшить,
Чи змиє той гріх,
Ту любов навіки?
Чи є там вогонь,
Що спопеляє страждання?
Чи є там сльоза,
Чи зірка є рання?
Чи разом з душею
Тіло впаде в капкан.
В обійми на суд,
На ложе богам.
