Тікало життя
Моє за днями
Повне скорботи,
Але в золотій рамі.
Тікали світи
У чуттєву душу.
Мене це вбивало,
Але я незворушна.
Мене таврували,
Обпікали і звали
На пишнії бали.
А потім зривали
Шовки й ненаситно
Кидали на дно,
Мене білу й невинну...
Кидали у світ.
Хотіла б тікати,
Та чим це умити?
Лише усміхатись,
В поклін не склонитись.