11.05.2011 14:05
290 views
Rating 5 | 1 users
 © Мар`яна Гой

Тікало життя 

Моє за днями 

Повне скорботи, 

Але в золотій рамі. 

Тікали світи  

У чуттєву душу. 

Мене це вбивало, 

Але я незворушна. 

Мене таврували, 

Обпікали і звали 

На пишнії бали. 

А потім зривали 

Шовки й ненаситно 

Кидали на дно, 

Мене білу й невинну... 

Кидали у світ. 

Хотіла б тікати, 

Та чим це умити? 

Лише усміхатись, 

В поклін не склонитись. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш - Мене до тебе притягає...». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Тікають ті кроки».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Мар`яна Гой

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо