Сонячний дощик
Знову скимлить дощик мокрий
За чиїмось царством снів,
Що розбив наш світ жорстокий.
Розбудити всіх зумів.
Схлипує холодний, плаче,
Тягне струнки ніжні в даль.
Дрібний дощику, що ждати,
Радість гри, чи срібний жаль?
Тихим шелестом пройшовся,
Так нічого й не сказав.
Сіль розмив у ранках сонця,
І в чужину поскакав.